До 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка
Тарасу Григоровичу Шевченку не вдалося втілити у життя мрію про власний дім, сім'ю, дітей, проте Шевченків рід не загубився, він вижив у нащадках братів та сестер Кобзаря. Кожному цікаво довідатись про свій родовід, про своїх предків, про витоки походження роду і джерела його міцності. Тим більше, якщо йдеться про кровних нащадків нашого славетного земляка Т.Г. Шевченка.
В Україні з давніх-давен у великій пошані були сім’я, рід, родина. Саме родина була основною складовою українського етносу, української нації. У родині виховувалися любов до батька й матері, і повага до дідусів і бабусь, і пошана до всіх членів роду. Українська родина була надзвичайно важливим культурним і соціальним елементом суспільства. Родина – це поняття, яке існує у просторі і часі. Це цілий ряд поколінь від далеких пращурів до ще ненароджених нащадків.
Українська родина має тисячолітню історію. Характерними рисами української родини є пошана один до одного, взаємоповага, братерство. На цих основних принципах виховувався Тарас Григорович Шевченко. Дослідникам вдалося зібрати чимало матеріалів про походження Кобзаря.
Родовід Шевченка починається з прадіда поета, "одчайдушного" гайдамаки Андрія Омеляновича Грушевського - Шевченка (1720-1795), а закінчується його далекими нащадками, яких доля розкидала по всіх-усюдах. Як відомо, Тарас Шевченко не був одружений, тобто прямих нащадків не мав. Через те, нащадками, найближчими родичами Кобзаря прийнято вважати дітей його братів та сестер. Загальне генеалогічне дерево Т. Шевченка – це понад тисяча осіб, займає полотно розміром 4 метри на 1.5 метра.
Шевченко – це той, хто живе в кожному з нас. Він – як сама душа нашого народу, правдива і щира...
Олесь Гончар
Валентина Василівна Іваненко – заслужена артистка України, співачка, обдарована прекрасним лірико-колоратурним сопрано. Випускниця інституту мистецтв НПУ імені М.П. Драгоманова (1985 рік випуску клас старшого викуладача Давиденко Е.П.).
Народилась 7 березня 1962 року в селі Шевченкове, Черкаської обл. Розпочала свій творчий шлях в Державній академічній хоровій капелі «Думка».
У 1993 році була удостоєна першої премії і звання лауреата І Міжнародного конкурсу виконавців камерної музики «Золота осінь».
З 1994 року працює солісткою в Державній чоловічій хоровій капелі України імені Л.М. Ревуцького. Концерти Валентини Іваненко з успіхом проходять в Київській Національній філармонії України, обласних філармоніях, Будинку органної і камерної музики, Національній музичній академії імені П.І. Чайковського.
У репертуарі співачки різноманітні програми старовинної, зарубіжної, російської, української музики, сольні партії у великих вокально-симфонічних творах А. Вівальді, Г.Ф. Генделя, В.А. Моцарта, Дж. Россіні, К. Орфа, а також музика сучасних авторів: Є. Станковича, Л. Дичко, А. Штогаренка та ін.
Валентина Іваненко постійно займається благодійною діяльністю і виступає з концертними програмами в школах, гімназіях, інтернатах, військових частинах, будинках культури. Частина її роботи – зустрічі зі слухачами, спілкування з дітьми, педагогами.
Голос артистки постійно звучить по національному радіо і телебаченню. Вона брала участь у багатьох міжнародних фестивалях та мала великий успіх. «Український соловейко» - так вітають співачку вдячні слухачі Америки, Канади, Англії, Франції, Бельгії, Іспанії, Ізраїлю.
Улюблений вислів: "Да здравствует ветер, который в лицо".
Відоменко Олександр Андроникович, праправнук Т.Г. Шевченка по брату Йосипу, син Анастасії, народився 7 липня 1931 року в с. Моринцях Звенигородського району Черкаської області, закінчив Шевченківський гідромеліоративний технікум і Одеський державний університет імені І.І. Мечникова. Деякий час працював інженером-гідротехніком, а наступні 34 роки — на педагогічній роботі, із них З0 років підряд викладав аналітичну, фізичну та колоїдну хімії на технологічному відділі Хмельницького комерційного технікуму.
Велику частину свого життя присвятив дослідженню творчої спадщини Т.Г. Шевченка, вивченню родинних зв'язків його нащадків, має друковані праці в газетах і журналах. З-під його пера вийшли такі книги: ,,Сумна та радісна Шевченкіана” - 1996 рік, „Тарас Шевченко і родина Енгельгардтів” (у співавторстві з Євгеном Семенком) - 2002 р., Микола Гоголь - гетьманський та княжий нащадок», „Оплаканий і зраджений” — 2000 рік.
Олександр Відоменко — лауреат премії імені Микити Годованця в галузі літературної діяльності та пропаганди української мови. За активну громадську діяльність на посаді заступника голови Всеукраїнського об'єднання ветеранів Указом Президента України нагороджений орденом „За мужність”, а також має медаль „Захиснику Вітчизни” та інші нагороди. Благословенням Святійшого Патріарха Київського та всієї Руси-України Філарета за заслуги перед Україною Відоменко О. А. було даровано право на родовий герб та нагороджено орденом «Лицарської доблесті V ступеня». Указом Президента України Відоменко О. А. призначено довічну державну стипендію, як видатному діячу освіти, який досяг 70-річного віку.
Друковані праці Відоменко О. А. використовуються вчителями української мови та літератури, учнями навчальних закладів міста Хмельницького — читачами бібліотек. Відоменко О. А. бере активну участь в культурно-просвітницькій діяльності. Він є цікавим співрозмовником для дітей під час проведення у дитячих бібліотеках міста Хмельницького різноманітних літературно-мистецьких свят та Шевченківських читань — «Іду з дитинства до Тараса», «Юнь шанує Кобзаря» та багатьох інших. Відоменко О. А. бере активну участь у громадському житті м. Хмельницького.
Микола Павлович Лисенко народився 11 лютого 1949 р. в селі Несвіч Любомльського району Волинської області в сім'ї митника. У вересні 1957 р. пішов у перший клас Турійської початкової школи (Волинська область), а в серпні 1959 р. сім’я переїхала жити в село Шевченкове Звенигородського району Черкаської області.
1965 року закінчив 8 класів Шевченківської загальноосвітньої школи і вступив до Шевченківського гідромеліоративного технікуму, який закінчив заочно в 1969 році.
Трудову діяльність почав у травні 1967 р. слюсарем у Черкась-кому БМУ-42 тресту «Дніпроводбуд». У вересні І968 р. вступив на Черкаський загально технічний факультет Київського інженерно-будівельного інституту (заочне відділення), а в 1974 р. продовжив навчання і в 1978 р. закінчив Київський технологічний інститут харчової промисловості, здобувши професію інженера-механіка харчових виробництв.
Працюючи інженером у спеціалізованому управлінні «Південенергомонтажвентиляція», у червні 1986 р. брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у місті Прип’яті.
Із 1972 по 1999 р. працював на підприємствах харчової промисловості м. Києва слюсарем, інженером-механіком, головним інженером холодокомбінату.
Водночас займався і педагогічною роботою. Так із січня 1980 р. по жовтень 1991 р. за сумісництвом працював викладачем Республіканських курсів підвищення кваліфікації кадрів Міністерства місцевої промисловості УРСР, а з вересня 2000 р. по березень 2004 р. за сумісництвом вів у студентів Шевченківського сільськогосподарського коледжу практичні заняття з дисципліни «Матеріалознавство і технології конструкційних матеріалів».
У вільний від основної роботи час листувався і зустрічався з нащадками роду Шевченків, працював у музеях, бібліотеках, архівах України та колишніх республіках Радянського Союзу, зустрічався з людьми, яким не байдужа історія с. Шевченкового, збирав відомості про свій рід. У 1996 р. журнал «Родовід» (№13) надрукував його дослідження генеалогії рідного брата Т.Г. Шевченка — Йосипа Шевченка. Вивчені ним також гілки брата Микити, сестри Ярини, дядька Павла, а Катерини — разом із Є. Шкодою.
Іваненко Валентина Василівна
праправнучка Т. Шевченка
Красицький Фотій Степанович
праправнук Т. Шевченка
Відоменко Олександр Андроникович
праправнук Т. Шевченка по брату Йосипу
Лисенко Микола Павлович
праправнук Т. Шевченка по брату Йосипу
Географія проживання Шевченкових нащадків надзвичайно широка. Сприяли тому і революція, і війна, й інтенсивна урбанізація. Ще племінники Тараса Григоровича та їхні діти залишали батьківський край – хто в пошуках заробітків, хто прагнучи здобути освіту. Багато родичів своєю працею сприяли розбудові самостійної України. Працювали нащадки науковцями, на дипломатичній роботі за кордоном, музикантами, літераторами, вчителями, художниками, інженерами, агрономами, механізаторами, зоотехніками, іхтіологами, лікарями, шахтарями, водіями, бухгалтерами, співаками, хліборобами, працівниками митниці, адвокатами, військовослужбовцями, бібліотекарями... Мешкають вони на території колишнього Союзу, в США, Англії, Австралії, Франції, Польщі, Японії та інших країнах.
Кожне наступне покоління далі і далі відходить від свого знаменитого предка, однак усіх нащадків, як і десятки років тому, об’єднує ім’я Тарасове. Це єднання не просто формальне. Майже всі вони припадали, як і поет, до того вічного животворного джерела, що наснажує відчуттям справедливості, гордої нескореності, щирої любові до свого народу. А чимало з них чудово співають, тяжіють до малювання, мають артистичну вдачу, працюють у галузі культури і літератури як професіонали. Ось лише кілька імен тих, хто походить з Шевченкового роду: художники Фотій і Валерій Красицькі, Ганна Чернецова, Яків Шевченко, Микола Лихошва; журналісти Андрій Шевченко, Олександр Лисенко; співачки Валентина Іваненко, Євгенія Яблонська; балерина Наталія Філатова; письменники Дмитро Красицький, Олександр Відоменко; заслужений діяч Російської Федерації академік Людвіг Боярський; поети Людмила Красицька та В’ячеслав Шевченко, Віталій Лисенко; колишній працівник посольства України в Швейцарській Конфедерації Ігор Крижанівський та інші.
У 2012 році було видано книгу М.П.Лисенка, який є нащадком Великого Кобзаря, «Коріння Шевченкового роду» - це найновіше дослідження славетного роду Шевченків, котрий дав світові Поета, що прославив не лише свій рід, а й нашу матір – Україну. Книга одразу була відзначена Дипломом Всеукраїнського конкурсу « У нас одне коріння».
М.П. Лисенко з великим сумлінням підійшов до дослідження дерева роду Шевченків і розкрив багато мало знайомих досі гілок родоводу великого українського поета, життєписів нащадків, які внесли і свою частиночку в історію України. Праці над дослідженням присвятив більше тридцяти років. А безпосереднім поштовхом до початку роботи над збором і систематизацією матеріалів стали зустрічі із троюрідним братом Олександром Андрониковичем Відоменком.
Родина Шевченків викликала, викликає і ще довго викликатиме величезну зацікавленість у вітчизняних і зарубіжних істориків. Шевченкові пращури не були ні генералами, ні гетьманами. Вони орали землю, гайдамакували під проводом Гонти та Залізняка, або ж возили сіль чумацькими шляхами. Предків своїх шанували, але родовід не вивчали. Родовід братів і сестер Т.Г. Шевченка – це наша історія. І не зів`януть гілки цього родоводу,тому що продовжують його гідні люди.
Багаторічна кропітка праця Миколи Павловича в архівах, музеях, бібліотеках, листування з нащадками, особисті зустрічі з членами родини завершилася тим, що в Україні автор «виростив» генеалогічне дерево роду Шевченків, яке на графічній схемі нараховує понад тисячу осіб.
Родовід братів і сестер Т.Г. Шевченка – це наша історія. І не зів`януть гілки цього родоводу,тому що продовжують його гідні люди.
 Дем'ян, Оксана, ГригорійПравнуки Шевченка по брату Микиті |  Фотій Красицькийвнучатий небіж Т. Шевченка |  Шевченко Григорій Тимофійович |
|---|---|---|
 Шевченко Григорій Тимофійович |  Родичі, с. Кирилівка |  Сім'я Шевченка Петра Микитовича1907 р. |
 Кучерявенко Лідія Федотівна |  Онуки Т. Г. Шевченка |  Воскобойникова Віра з чоловікомОнука Варфоломія Григоровича |
 Прохоров Борис Миколайовичсин Ганни Варфоломіївни Шевченко |  Лаврентій Бойконебіж Т. Г. Шевченка по сестрі Ярині |  Шевченко Григорій та Оксана |
 Наталія-черницясестра Миколи Гонтаря |  Шитікова Єфросиніяз дружиною дядька Василя Євгенією |  Шевченко Г. Т.із письменником-перекладачем Мовсесяном |
 Хата і сім'я КрасицькихКиїв, Пріорка |  Шевченко Харитін Прокопович |  Гонтарев Василь Федотович |
 Шитікова Єфросиніясестра Федота Гонтаря з дочкою |  Гонтарев Федот Миколайовичіз дружиною Єфросинією Степанівною |  Шевченко Варфоломій Григорович |
 Олеся Поляковаправнучка Т. Шевченка |  Шевченко Іван Анастасійовичправнук Т. Г. Шевченка по брату Микиті |  Шевченко Марія Андріївна |
 Шевченко Андрій Варфоломійович |  Шевченко Андрій Варфоломійович |  Шевченко Яків Тимофійович |
 Родичі133 роки від дня смерті Т. Г. Шевченка |  Гонтарева Євдокія Степанівназ Клавдією і Василем |  Валентина і Наталія ХоромицькіОнуки Андрія Варфоломійовича з нянею |
 Шевченко Тимофій Петрович |  Шевченко Тарас Григорович |  Дід Маломуж |
 Гілевська Тетяна Петрівнаонука Андрія Варфоломійовича Шевченка |  Гілевська Тетяна Петрівнаонука Андрія Варфоломійовича Шевченка |  Сім'я Шевченка Тимофія Петровича |
 Бойко Наталія з онуком Павлом |  Шевченко Марія Андріївна |  Брати Т. Г. Шевченка Йосип і Микита |
 Шевченко В'ячеслав Григорович |  Микола Лисенкопраправнук Т. Шевченка по брату Йосипу |  Іваненко Валентина Василівнапраправнучка Т. Шевченка |
 Відоменко Олександр Андрониковичпраправнук Т.Г. Шевченка по брату Йосипу |
Питання родоводу Кобзаря досліджували також:
-
Божко С. Праправнучка Т.Г. Шевченка: «Від прадіда мого мені не «слави», ні вигідне треба // «Молодь України». - 1999, №25, с. 2
-
Бойко П. Нащадки на Дніпропетровщині. – Зб. «В сім’ї вольній, новій», 1985, №2, с.169 – 172
-
Красицький Д.Ф. До біографії Шевченка раннього періоду. – Збірник праць 6 наукової Шевченківської конференції. – К.: Видавництво Академії наук УРСР, 1957, с. 32 – 48
-
Анна Франко – Клочко, Зіновія Стець. Спогади Анни Франко про Митрофана Шевченка // Дзвін. – 2011, №3, с. 124 – 126
-
Свічка на вітрі, або скрипка в руках Ейнштейна // Музичний провулок, №1 (3), 2005
-
Ковтун О. Все починається з людини // Вечірній Київ, 1983, 3 вересня
-
Сакунов В. Кобзарева правнучка // Вісті з України, 1989, №9, лютий
-
Іванченко М. Роду Шевченкового // Народна творчість та етнографія, 1981, №2
-
Лисицина Э. Правнучка Тараса // Вечерний Донецк, 1975, 21 червня
-
Пушик С. Славетний предок Кобзаря // Збірка «В сім’ї вольній, новій», 1989, №5, с. 231 – 274
-
Зленко Г. Онучка Кобзаря… // Вітчизна, 1966, №8, серпень, с. 215-217
-
Білокінь О. На раду тиху, на розмову // Чернеча гора, №4, 1995, с.2
-
Баннікова Н. Зустріч з письменником // Перемога, 1972, 14 листопада
-
Танана Р. Родичі Кобзаря на його могилі // Тези наукової конференції, присвяченої 150-річчю першого приїзду Т. Шевченка на Україну. - Канів, 1993, с. 44 – 45
-
Танана Р. Родичі Кобзаря на його могилі // Дзвін, 1997, №3, с. 107 – 114
-
Балачко О. Не забудьте пом’янути // Культура і життя, 1993
-
Кірюхіна М. Таємниця садиби Фотія Красицького // Слово Просвіти, №40, 2011, с. 11
-
Колесникова К. Дещо про родину Варфоломія Шевченко // Хроніки 2000. - Черкаський край, №44-46, 2002, с.177
-
Зленко Г. Поет – небіж Кобзаря // Вітчизна, 1966, №3, березень, с. 213 – 217
-
Родстенники Т. Шевченки // Киевская старина – К. : Типография Н.Т. Корчак – Новицкого, 1904, №10, с. 24-26
-
Великий рід великої родини – Науково- популярний нарис про Т. Шевченка та його родовід // Тов. «Елібре», 2008.
Шевченкового цвіту — по всьому світу. Ближчі і дальші родичі всесвітнього генія нині є скрізь: не тільки в Україні, а й у країнах сусіднього та заокеанського зарубіжжя. І як у крові кожного з нащадків є дивовижний ген славетного роду, так незгасимим вогником священної пам'яті (незалежно від їхнього місця народження) зоріє в серцях рідне Тарасове село — колишня Кирилівка (тепер Шевченкове) Звенигородського району Черкаської області. Кожна розповідь, кожнісінький спогад Шевченкових нащадків по-своєму цікаві й повчальні, бо зачіпають струни душі, оживлюють неповторний дух минулого, живлять коріння невмирущого роду.
Джерело: складено за матеріалами Національного музею Тараса Шевченка museumshevchenko.org.ua
Фотій Степанович Красицький (24.08.1873, Зелена Діб-рова, Городищенський район, Черкаська область — 2.06.1944, Київ) — український художник, класик українського малярства і графіки.
Фотій Красицький був онуком Катерини – рідної сестри Тараса Шевченка. Як і в його славетного родича, ще у дитинстві у хлопця проявився хист до малювання. Навчався у Київській, а потім в Одеській рисувальній школі, диплом про закінчення якої давав право на вступ до Петербурзької Академії мистецтв.
Фотій Красицький задумав намалювати кольоровий портрет Тараса Шевченка й розмножити його друкарським способом тиражем 15 тисяч примірників. Адже тоді портрети Кобзаря були рідкістю. За основу портрета Красицький взяв Шевченкове фото в кожусі й шапці. Великий розмір самого портрета (65х59 см) на той час у літографії був новиною. А ще більше дивувала низька ціна – лише 20 копійок за аркуш. Красицького навіть звинуватили, що він підриває видавничу справу. А тим часом портрет Шевченка, як символічний подарунок народу, розійшовся по Україні і світу. Його придбали книготорговці Австралії, Америки, Росії, Канади, Франції.
Підготував підручник "Рисування і малювання" – першу серйозну художньо-методичну працю українською мовою в цій галузі, яка не втратила свого значення й сьогодні. Часу для справжньої творчості вже не мав. Та й працювалося художникові все важче – через ревматизм дуже боліли ноги. Але Красицький не міг жити поза творчістю. Перемагаючи біль, він у 1935 році їде в село. Пише пропагандистську картину "Перша хата-лабораторія". Їхав на день-два, а затримався надовго. Малював краєвиди, які невдовзі представив на персональній виставці. Творчий доробок Фотія Красицького налічує кілька сотень полотен.