Творча спадщина Тараса Шевченка – це блискуче, унікальне поєднання поезії та живопису. Осягнення геніальності його постаті важливе для дослідження обох напрямків шевченкознавства – літературної та мистецької.

 

І поезія, і малярство тісно переплітаються в житті Шевченка. Та коли на поезію він дивився лише як на покликання, то малювання стало його професією, хлібом насущним, вираженням його творчого духу. Малярські роботи художника викликають інтерес насамперед як високі мистецькі зразки. Однак по-різному складалася доля мистецької і поетичної спадщини Шевченка. Після виходу в світ у 1840 році тоненької книжечки під назвою «Кобзар» прийшло й визнання поетичного таланту Шевченка. Щирість автора, його любов до народу, співуча мова викликали захоплення. Його твори ставали відомі не лише в освічених колах суспільства, а й у звичайній селянській хаті. 

 

Творчість Шевченка постає чи не найвидатнішим всеєвропейським і світовим явищем, бо досі, як слушно зауважив Вадим Скуратівський, «вікове горе має по суті не мало своїх літературних уст, не розверзалося ними, не прорізалося своїм художнім голосом». Були окремі літературні спроби, але настільки несміливі й наслідувальні стосовно панівної культури, що ставали панською іграшкою, а не грандіозним мистецьким явищем і національно-соціальним викликом, яким була творчість великого Кобзаря. Саме Шевченко вперше в історії порушив тисячолітню німоту соціальних низів. Тому «Кобзар» і має планетарне значення, саме українським словом уперше заговорили не відомі досі для елітарної культури світи, речником яких став українець, він своєю творчістю демократизував європейську і світову літературу, прорвавшись силою свого генія в культуру всієї планети і даруючи їй неосяжний діапазон людського болю покривджених і зневажених.

 

Шевченкова творчість - це підручник життя, це святиня. Всі проблеми які були актуальні в 19 ст. для нас українців залишились актуальними і зараз. В Шевченка настільки багато характеристик, що можна бачити паралелі із сучасною добою. Тарас Григорович Шевченко - це глибока людина, яка хотіла бачити людей із середини, зрозуміти їхню сутність, зрозуміти кращий шлях життя. І він дав нам цей шлях, своїми віршами, творами, картинами. Великий геній нам дав жагу, жагу до життя, патріотичний дух, просвіченну душу, людську душу... 

 

Шевченко для людей — це безсмертний Прометей.

Шевченкові думки переживуть віки.

Сяє геній Кобзаря, мов у темряві зоря.

Хто з Шевченком знається, той розуму набирається.

Шевченко Тарас — наче сонце для нас.

Слово Тараса — наша зброя і окраса.

Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став.

 

Так оцінив Тараса Шевченка народ, а ця оцінка — найвища.