Відомо, що поезія і живопис тісно пов'язані між собою. Однак особливості кожного з цих видів мистецтва здавна цікавили теоретиків і шанувальників мистецтва, виливалися в дискусії про те, який з них є впливовішим, сильнішим. Не випадково в історії світової культури поєднання в одній особі живописця і поета зустрічається часто. Очевидно, це доля щедро обдарованих творчих натур, яким тісно в межах одного виду мистецтва. До таких творчих натур відноситься і Т.Шевченко.

 

Шевченко-поет заслонив собою Шевченка високоталановитого маляра, видатного рисувальника та дуже тонкого й високомайстерного гравера. Проте, поетична спадщина Шевченка налічує понад 240 творів, у той час як мистецька – близько 1200 робіт (олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків). Уже сама кількість мистецьких творів свідчить, що малярству він приділяв велику увагу. Однак за життя митця його сучасники не мали повного уявлення про нього як про художника. Відомі були його ілюстрації, які високо оцінені в різних художніх та періодичних виданнях, альбом малюнків «Живописна Україна». 

 

"Справжнє визнання не могло прийти в той час до Шевченка, в силу історичних умов його сучасники, а тим більше представники Академії мистецтв, нездатні були зрозуміти новаторство художника. А визнання приходить з розумінням".

З. Тарахан-Береза "Шевченко – поет і художник"

 

Тільки в другій половині ХХ століття мистецька спадщина Шевченка почала здобувати справжнє визнання. Вперше твори Шевченка були показані за межами нашої країни в 1968 році в Чехословаччині. Таким чином поступово починає вимальовуватись місце Шевченка і в світовому образотворчому мистецтві.

 

Мистецька спадщина Тараса Шевченка для нас не менше цінна, ніж його поезія. Наявність однойменних малюнків та літературних творів у творчому доробку Шевченка є найкращим доказом співмірності образного мислення поета-художника, єдності творчого методу великого митця, який геніально зображав велич простої людини з народу як образотворчими, так і словесними засобами. Не будемо забувати, що саме природний дар малювання прокинувся в ньому найпершим і вивів його з безодні кріпацького стану в мистецьку еліту.

 

За свідченням самого Шевченка, малювати він почав з раннього дитинства – “хрестами й візерунками з квітками” обводив сторінки в саморобному зошиті, прикрашав малюнками стіни батьківської хати, портретував товаришів-однолітків, а коли був у пана П. Енгельгардта козачком, - перемальовував лубки. Його художня творчість різноманітна. Вже за життя Шевченко мав заслужену славу видатного портретиста. Він виконав також великі серії пейзажів, архітектурних замальовок (в тому числі з української старовини), книжкових ілюстрацій. Ще до переїзду в Петербург Шевченко набув значної вправності в малюванні олівцем, а в Петербурзі, очевидно завдяки роботі у В. Ширяєва, порадам І. Сошенка та праці в класах Товариства заохочування художників, він уперше почав працювати тушшю - пером і особливо успішно – акварельними фарбами. Це дало Шевченкові змогу підготуватися до вступу в Академію мистецтв.