На шляху, який пройшла поезія Шевченка до багатьох європейських народів, велику роль відіграла німецька література. У кінці 70-х років ХІХ ст. почав перекладати Шевченка німецький поет і перекладач Віктор Умляуф фон Франквель: у 1883 році він опублікував разом із вступною статтею поему “Кавказ” у виданні “Magazin für die Literatur des In- und Auslandes”. “Шевченко, - пише Умляуф, - найвизначніший український поет. Його полум’яну любов до народу…перевищує лише палаюча ненависть до тиранії…”. У 70-80-і роки з'являються німецькі переклади Л. Габермана, В. У. фон Франквеля, В. Фішера. Виникає ідея видати збірку поезій Шевченка німецькою мовою і в українських поетів та перекладачів. Твори Кобзаря перекладають Ксенофонт Климович, Петро Скобельський, Ольга Кобилянська, а також Іван Франко, якому належить близько 30 перекладів Шевченкових творів.

 

В історії німецької Шевченкіани XX ст. визначну роль відіграли три книжки, що знаменували собою дальший крок в освоєнні творчості українського поета в країнах німецької мови: збірка поезій Шевченка в перекладах Юлії Віргінії “Ausgewählte Gedichte von Taras Schewtschenko” (“Вибрані поезії Тараса Шевченка”), збірник статей, досліджень та перекладів, виданих редакцією журналу “Ukrainische Rundschau”, ”Taras Schewtschenko – der größte Dichter der Ukraine” (“Тарас Шевченко – найбільший поет України”) і монографія шведського славіста Альфреда Енсена “Taras Schewtschenko - einukrainisches Dichterleben. Literarische Studie” (“Тарас Шевченко – життя українського поета”). Збірка перекладів Віргінії прокладала Шевченкові нові шляхи в країни німецької мови. Віргінія глибше, ніж попередні перекладачі, відчула соціально-політичне звучання творчості Шевченка, її загальнолюдські мотиви. Ця збірка була помітним явищем в історії перекладання Шевченка як за добором поезії, різноманітністю, так і за художнім відтворенням, а найголовніше – за якістю перекладів. Юлія Віргінія переклала тридцять віршів і поем Шевченка. 

 

Також серед перекладів Шевченкових творів, що заслуговують на увагу і сьогодні, слід відзначити статті і переклади Анни-Шарлоти Вуцькі – письменниці-романістки. Вона розвиває принципи художнього перекладу поезії Кобзаря, які передбачають насамперед змістову точність. Вуцькі досягає досить високої перекладацької майстерності.  Її переклади поетично виразні, звучать природно, легко, безпосередньо і дають достовірне уявлення про оригінал.  “Нащо мені чорні брови…” в перекладі Анни-Шарлоти Вуцькі:

Wozu hab’ ich dunkle Augen,

Wozu schwarze Brauen?

Wozu meine Jugendjahre,

Fröhlich sonst zu schauen?

Meine schönen Jugendjahre

Müssen nutzlos schwinden,

Brauen über trüben Augen

Bleichen in den Winden.

 

Протягом 1939-1940 років поети-антифашисти А. Курелла, Г. Ціннер та інші переклали близько 50 творів Шевченка. Серед них – “Гайдамаки”, “Відьма”, “Марина”, “Неофіти”, “Москалева криниця”. Деякі з них побачили світ у 1940 і 1942 роках у пролетарському журналі “Internationale Literatur”. У 1951 році в Берліні вийшла збірка вибраних творів Шевченка в перекладі Вайнерта. У більшості перекладів автори дотримуються великої інтонаційної точності з оригіналом. Так, повністю відбито метрику і ритм вірша “Мені однаково…” в інтерпретації Е. Вайнерта:

Ich haust’ in fremden Land alleine,

Und unbeweint von all den Meinen

Sterbe ich verlassen, ohne Glück,

Und nichts mehr lass ich hier zurück…

Verweht sind meines Daseins Spuren

Auch in der Ukraine Fluren

In unsrem – nicht mehr unsrem Land.

 

У популяризації творчості Шевченка в німецькомовному світі на початку ХХ ст. особливо важливу роль відіграв журнал “Ruthenische Revue” (“Ukrainische Rundschau”). Третій і четвертий номери цього журналу за 1914 рік були повністю присвячені 100-річчю від дня народження поета. Частину тиражу було випущено окремим збірником, який складався із статей та досліджень про Шевченка як поета та художника, спогадів та біографічних матеріалів, перекладів Шевченкових творів.

 

У другій половині ХІХ ст. поезії Шевченка побачили світ словацькою, сербохорватською, грузинською, вірменською, литовською, естонською, білоруською, узбецькою, молдавською мовами. А починаючи з ХХ ст. твори Т. Шевченка читають рідною мовою в Монголії, Угорщині, Швеції, Таджикистані, Азербайджані, Киргизії.

 

Перше видання “Кобзаря” англійською мовою було здійснене у 1964 році в Канаді В. Кіркконелом та К. Андрусишиним.

 

У 2009 р. в Анкарі була надрукована збірка перекладів "KOBZAR (Seçmeler)" - "Кобзар. "Вибране". Вперше турецькою мовою вірші та поеми видатного українського поета Тараса Г. Шевченка переклала Федора Іванівна Арнаут, кандидат філологічних наук, доцент кафедри тюркології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. До видання разом із найвизначнішими віршами увійшли поеми "Кавказ" та "Катерина". "Відкриваючи світ Шевченка я хотіла познайомити з Україною, адже життя цього поета є відображенням життя українського народу", - зазначила Федора Іванівна Арнаут.

 

Слава про співця України швидко поширилася на теренах Європи і полетіла за океан.

Професор Пекінського університету Тань Де Лінь, розповіла, що в Китаї широко відомі поезії Шевченка, що твори нашого поета там перекладаються, починаючи з 20-х років. Першим перекладачем був відомий письменник і громадський діяч Мао Дунь. Нинішній "Кобзар" китайською мовою містить понад 80 творів. 

 

У 2009 році до 195-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка токійське видавництво Гундзошя вперше видало японською мовою переклад поеми "Марія". Переклала її пані Ецуко Фудзії, яка ще 1993-го року вперше зробила переклад шевченкових поезій безпосередньо з української мови. "Вірші Тараса Шевченка збагатили моє життя. Я думаю, що справжній народний поет - це гордість та спадщина не тільки того народу, до якого він належить, а й усіх людей на Землі. Я хочу подякувати Тарасу Шевченку та всім українським людям." - зазначила Ецуко Фудзії.